Юні шполяни ознайомилися з рятувальною справою

Черговий тренінг під назвою «Журналістські матеріали про надзвичайні події» зібрав підлітків, яким цікавий журналістських фах. 14 допитливих майбутніх журналістів з різних шкіл Шполянського району вчилися добирати оригінальні кути подачі та писати інформативні заголовки, а також влаштували справжнісіньку прес-конференцію, головним героєм якої став місцевий рятувальник Владислав Бухтій. Захід було організовано прес-службою Управління ДСНС у Черкаській області, шполянським районним відділом рятувальної служби області та редакцією газети «Шполяночка» у межах обласного етапу Дитячого літературного конкурсу на протипожежну і техногенну тематику.

 

- Ідея влаштовувати майстер-класи для майбутніх журналістів з’явилась у мене два роки тому, адже замість того, щоб постійно, до того ж марно критикувати типові помилки, яких припускаються медійники у повідомленнях про надзвичайні події, краще один раз показати, як це слід робити правильно, - розповідає фахівець відділу інформації та комунікацій з громадськістю Управління ДСНС у Черкаській області Ірина Коваль. – Першим нашим досвідом став майстер-клас для студентів-журналістів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. В результаті відбувся цікавий просвітній захід, проведений на новому рівні, окрім того ми змогли зацікавити своєю діяльністю десяток нині уже успішно практикуючих журналістів, які є нашими постійними інформаційними партнерами. Дитячий літературний конкурс дав нам новий поштовх до роботи зі школярами, які цікавляться журналістикою та планують у майбутньому пов’язати своє життя з цією професією. До того ж, ми «розширили географію», працюючи з дітьми не лиш з обласного центру, а й з районів. Зокрема, на тренінг у Шполі поприїжджали навіть діти з віддалених сіл – Журавки та Сигнаївки.

На початку заходу, що відбувався у Шполянській районній бібліотеці,  учасники тренінгу за звичкою посідали за парти і приготувались до роботи у формі лекції чи звичайного шкільного уроку. Яким же було їхнє здивування, коли тренер посадила учнів півколом і запропонувала усім познайомитися за допомогою вправи «відрекомендуй сусіда». Передаючи один одному м’яку іграшку, діти говорили компліменти зовсім незнайомим до цього людям і намагалися з першого погляду визначити риси, які характеризують їхніх сусідів. Це відразу налаштувало присутніх на позитивний лад, сформувавши дружню атмосферу.

А далі дітей чекали різноманітні ігри, «мозковий штурм», «розшифрування» понять «пожежник», «рятувальник» та «рятівник», а також імпровізована прес-конференція з провідним інспектором Шполянського РВ Управління ДСНС у Черкаській області, лейтенантом цивільного захисту Владиславом Бухтієм.

- Мене вразили питання, які ставили діти. Крім традиційних: «Чому Ви вирішили стати рятувальником?» та «Що приваблює у обраній професії?» ставили чимало таких, що просто заганяли у «глухий кут», як-от: «Чи боїтеся Ви смерті?», «Що відчуваєте, коли доводиться заходити у палаюче приміщення?», «Якщо виникне така потреба, що оберете: кар’єру чи сім’ю?»- говорить Владислав Бухтій. – Це свідчить про їхню небайдужість, допитливий розум, бажання пізнати нашу професію, так би мовити, «зсередини» та готувати дійсно якісні журналістські матеріали.

Кожен журналіст бажає знати…

Друга частина тренінгу була присвячена тонкощам пошуку та збору інформації. Так, юні кореспонденти дізналися про основні джерела інформації, якими користуються медійники, проаналізували можливості застосування правил географічного, хронологічного та емоційного наближення інтересів. Згуртуватися і мислити як одна «редакція» учасникам тренінгу допомогла командна вправа по створенню макетів майбутніх публікацій. Успіхи дітей здивували навіть досвідчених журналістів.

- Я була приємно вражена тим, що дітям усього за п’ять хвилин вдалося створити дуже якісні заготовки для майбутніх матеріалів. Для однієї групи це була розповідь про звичайний день пожежного-рятівника зі Шполи, для іншої – робочий розпорядок жінки-керівника районного відділу У ДСНС. Учні не лише подобирали яскраві заголовки, а й створили якісні ліди (лідер-абзаци) та субліди. Фактично, це уже половина роботи по створенню цікавої і читабельної публікації, - розповідає головний редактор районного тижневика «Шполяночка» Наталія Сторчак.

«Фінальним акордом» зустрічі стала гра «зіпсований телефон», під час якої діти потренували свою пам’ять та прослідкували, як спотворюється інформація в процесі передачі від одного джерела до іншого. Також майбутні журналісти переглянули ролик про роботу рятувальників та навчання, проведені для волонтерів рятувальної служби. 

Згодом юні журналісти побували на екскурсії у Шполянській пожежно-рятувальній частині.

Нагадуємо, що роботи на обласний етап Всеукраїнського дитячого конкурсу на пожежну та техногенну тематику приймаються до 1 березня на електронну пошту kowal.irina@gmail.com з поміткою «На конкурс».

Рятувальники Черкащини продовжують надавати допомогу вимушеним переселенцям

Відповідно до рішення Уряду України, рятувальники Черкащини продовжують надавати допомогу громадянам, які переміщуються із східних областей країни.

 Так, 3 лютого, до Черкаської області на Уманщину із зони проведення АТО, а саме з м. Дебальцеве, прибули одинадцядь чоловік, серед яких троє дітей. Місцем тимчасового перебування вимушених мігрантів було обрано будівлю лікарської амбулаторії у с. Дубова, Уманського району. Наразі, переселенці забезпечені гарячим харчуванням, медикаментами, а також речами першої необхідності.

   З початку проведення антитерористичної операції на Уманщину із Донецької та Луганської областей прибуло вже 234 переселенця.

Як діди воювали

Обидва мої покійні прадіди - ветерани Великої Вітчизняної. І обидва за життя були прекрасними людьми, гідними поваги. Прадід по батьковій лінії отримав поранення і контузію у 42-му. Лікувався у госпіталі в Москві, там же одружився і до кінця війни працював ветлікарем у тилу. Він прожив довге і щасливе життя. Був безмінним керівником колгоспу-мільйонника і найшанованішим ветераном нашого району. Помер у 92 практично у доброму здоров'ї і ясній пам'яті, уві сні. Пам'ятаю, дідусь дуже любив розповідати про війну. Це тема, на яку він міг говорити годинами із усіма, кому цікаво було слухати. Успішним захистом кваліфаку на тему "Тема Великої Вітчизняної у радянській та сучасній журналістиці" я завдячую саме йому.

А от дід по маминій лінії говорити про війну не любив. Це було йому боляче. Він пройшов Велику Вітчизняну від першого до останнього дня. Спочатку був "гарматним" м'ясом, "чорносвиточником", як усі інші, необстріляні, на яких навіть чобіт не було. Потрапив у оточення, так і не прийнявши першого бою, потім був у полоні, потім тікав з полону, знову воював. Двічі за війну на кілька днів був у "відпустці" вдома. Від тих візитів у прабабусі з'явилось двоє дітей. А дід до самого 45-го працював санітаром на потязі, який перевозив поранених. Він знав і бачив війну "зсередини" зі смертями, пораненнями, стогонами, прокльонами і вошами, які заїдали солдат в окопах і були їм ворогом, гіршим за німців. Я його знаю лише з розповідей мами. Дід рано помер. Дались взнаки рани, отримані на війні.

А свого діда по батьковій лінії мама взагалі не знала. Його вбила переможна "червона армія". Сім'я діда жила на Волині - вони просто не встигли виїхати в тил, коли прийшли німці. Тож німці оселилися у їхній хаті, а сім'я з дев'ятьма дітьми жили у погребі. Дід ходив на роботу, баба варила німцям їсти, крала у них щось трохи для дітей. Так вони й жили. І прожили всю війну. А потім прийшла визвольна "червона армія", яку чекали з таким замиранням серця. Комісари виволокли діда з хати, били ногами і казали, що він "кров'ю має змити свій позор, за те, що служив окупантам". Не дали навіть бабі спекти йому в дорогу млинців на соді (у діда була виразка). Звісно, зразу за селом діда та інших "зрадників" кинули під кулі німцям, як гарматне м'ясо, щоб "змивали кров'ю". Отак "діди воювали".

Війна - вона така, різна для всіх. Це завжди горе, кров і сльози. І зовсім не у всіх героїчні спогади, які можна розповісти внукам за чаєм у тісному сімейному колі. Тому я не дуже розумію радості "вати" (ви вже мене вибачте, але це практично хрестоматійний термін) за те, що їхні діди воювали, знищуючи заразу фашизму. Готова закластися, що добра частина з них була у загонах, які стріляли у спину відступаючим, провокуючи їх на героїзм (однаково помирати, а так, хоч сім'я щось отримає), посилали "чорносвиточників" з цеглинами в руках під німецькі кулі, чи змушували "змивати кров'ю" таких "зрадників", як покійний мамин дідусь. 

Мені б дуже хотілося, щоб мої діди війни ніколи не знали. Їм хотілося того самого для мене. ..

Рятувальники зустріли переселенців із зони АТО

  

Рішенням Уряду України, питання евакуації людей із територій, що перебувають під постійним обстрілом, було покладено на Державну службу з надзвичайних ситуацій. Так, протягом кількох останніх днів із зони проведення антитерористичної операції, зокрема з населених пунктів Дебальцево, Вуглегірськ, Попасне, Авдіївка виїхало більше двох тисяч людей. Транзитним пунктом для прийому переселенців було обрано місто Київ. На залізничному вокзалі у столиці вимушені мігранти отримують інформаційну та психологічну допомогу, а потім вирушають до тих областей, які вони обрали для подальшого перебування.

Вчора вночі троє переселенців із зони АТО прибули на Черкащину. Спокою та мирного неба на Черкащині шукають мати та дочка з села Попасне, що на Луганщині та жінка з Вуглегірська Донецької області.

- Спочатку ми приїхали в Київ, де біля вагона потяга нас зустріли працівники ДСНС. Рятувальники допомогли нам з сумками, провели у зал очікувань, надали допомогу у оформленні документів. Звідти ми поїхали на Черкащину, - розповідає переселенка з Попасного Оксана.

В Черкасах вимушених мігрантів зустріли працівники обласного Управління ДСНС, які доправили переселенців до міста Кам’янка.

- Зараз усі троє перебувають у Кам’янській дитячій лікарні. Вимушені мігранти забезпечені гарячим харчуванням та речами першої необхідності. Вирішується питання по їхньому подальшому розселенню, - коментує заступник начальника обласного штабу по роботі з тимчасово переміщеними громадянами, заступник начальника Управління Сергій Озеран.

Нагадаємо, що з початку проведення антитерористичної операції на Черкащину прибуло уже 11 808 переселенців, абсолютна більшість яких -  11 530 осіб із Донецької та Луганської областей.