Як стати своїми у новому місті: рецепт від франківчанок з Донбасу

Проект міні-стажування в громадській організації «Всеукраїнське об’єднання «Українці Донбасу і Криму» в рамках Програми національних обмінів, за фінансування Європейського Союзу та Національного фонду підтримки демократії (США) став для мене справжнім «вікном у Франківськ». До цього я майже нічого не знала про це місто, а з діяльністю спільнот переселенців була знайома лише на рівні черкаських і київських організацій. Мушу сказати, що ця поїздка зруйнувала одразу кілька моїх стереотипів: 1) Івано-Франківськ – маленьке місто, де, в порівнянні з Львовом, нема чого дивитись, окрім «стометрівки»; 2) активно втілюють власні проекти на новому місці лише переселенці молодого віку; 3) діяльність спільнот переселенців – це збір і розподілення «гуманітарки», інтеграція переселених осіб у нову громаду та допомога фронту.

Ларисі Пантелюк, Любові Вагуріна та Ніні Волковій – засновницям «ВО «Українці Донбасу і Криму» за три дні вдалося розбити усі ці стереотипи.

Програма стажування була надзвичайно насиченою. Спочатку ми познайомилися з місцевою спільнотою переселенців під час дискусії «Свій серед чужих, чужий серед своїх», що відбувалася за підтримки благодійного фонду «Карітас» - одного з партнерів «ВО «Українці Донбасу і Криму».

Права переселенців: на папері та в реальності

-Україну назвали 9-тою в світі за кількістю внутрішньо переміщених осіб, тобто

людей, які вимушено покинули свої домівки і переїхали в межах країни.  Близко 1,5 мільйона ВПО нині перебувають на підконтрольних уряду України територіях, - так розпочав засідання дискусійного клубу проекту «Об’єднуючи людей заради миру» модератор Олександр Фомічов.

Особисто для мене був корисним уже той факт, що модератор роз’яснив принципову різницю між переселенцями і біженцями (останні покинули межі рідної країни). На початку АТО була величезна плутанина з термінами (спільнота черкаських переселенців іменує себе саме біженцями з Донбасу і Криму, наголошуючи на тому, що ніхто їх нікуди не переселяв) і особливо складно було журналістам створювати толерантні матеріали до прийняття офіційної абревіатури ВПО.

Далі ми говорили про проблеми з правами переселенців, тими, що є в законі, але не виконуються і тими, що навіть офіційно ніяк не означені.

-Українське законодавство, наприклад, гарантувало усім переселенцям безоплатне житло на 6-місячний термін. Хто з вас жив стільки безоплатно? – запитує Олександр Фомічов. Присутні хитають головами. – Так, ніхто. Бо житло надавалося максимум на пару тижнів. Серед таких же норм сприяння переміщенню майна, щоденне гаряче харчування протягом одного місяця. Норма по компенсації оренди житла виконувалася частково. А от проблема з тим, що внутрішньо переміщені особи не мають виборчого права в містах, де вони живуть вже 4 роки, досі лишається актуальною.

За словами спікера, протягом більш як півроку після початку АТО переселенці не мали жодного статусу, а місцева влада маніпулювала цифрами, звітуючи, що певну кількість людей прийнято і розміщено, коли насправді їх було лише зареєстровано.

Далі ми разом з присутніми обговорили проблему «навішування» ярликів на ВПО у ЗМІ, а також те, наскільки переселенці інтегрувалися в громаду Івано-Франківська та як шукати містки взаєморозуміння між жителями різних регіонів.

10 проектів за 2,5 роки: профнавчання, анімація та форум-театр

Після такого «глибокого» занурення у місцеву проблематику нас чекав детальний звіт про успіхи «приймаючої сторони». Ми відвідали офіс ГО «Всеукраїнське об’єднання «Українці Донбасу і Криму», де Лариса Пантелюк, Любов Вагуріна та Ніна Волкова детально розповіли нам про роботу організації. Так, ми дізналися, що за 2,5 роки громадська організація втілила 10 грантових проектів, серед яких «перекваліфікація» для переселенців за напрямками - англійська мова, інтернет-технології і хенд-мейд, створення соціальної анімації та проведення форум-театрів.

-Викладачами на курсах з перелічених дисциплін стали учасники спільноти переселенців, які пройшли жорсткий відбір і могли фахово передати знання і вміння. За короткий проміжок часу деякі слухачі курсів здійснили справжій прорив – створили власні сайти, започаткували міні-бізнеси чи змогли побудувати кар’єру в співпраці з міжнародними партнерами, - коментує керівник проектів ГО «Всеукраїнське об’єднання «Українці Донбасу і Криму» Ніна Волкова.

В проекті соціальної мультиплікації учасники проекту вчилися писати сюжети та сценарії, виготовляти «дійових осіб» роликів з кольорового паперу, фарб, фломайстрів, олівців, пластиліну, а також змімати, кадрувати, монтувати і озвучувати.

Так народилися «Дорогі Карпати» про неконтрольовану вирубку гірських лісів та екологічну катастрофу, до якої це може призвести; «Мрії в пісочниці», про те, як приклад батьків віддзеркалюється у їхніх дітях; «Цінні ресурси у нас під ногами» (та адаптована для іноземців версія «Користь роздільного збору сміття»)  та «Нова Каховка – місто тисячі джерел» про проблему зникнення джерел у місті.

Ще одним інструментом пошуку розв’язання нагальних проблем став форум-театр, в якому учасники можуть «зіграти» реальну конфліктну ситуацію, а потім, разом з глядачами, спробувати знайти з неї вихід. Так, в Івано-Франківську шукали ліків від сексизму під час вистави «Гендерні ролі», а в Новій Каховці – рецептів від корупції в сферах медицини і освіти.

-Головний посил форум-театру у тому, що якщо люди можуть змінити щось на сцені, то вони можуть зробити це й у реальному житті. Так, учасники-студенти Нової Каховки почали працювати зі студентськими парламентами та іншими активними студентами на тему захисту прав і свобод громадян, - резюмує результати проекту, - Ніна Волкова.

Один з успішних і нетипових для України кейсів «Всеукраїнського об’єднання «Українці Донбасу і Криму» - це ефективна співпраця з місцевою владою. За словами керівника організації Лариси Пантелюк, влада активно їм допомагала і з новим офісом, і з ремонтом, і з багатьма іншими питаннями, які стосувалися переселенців.

-Мене обрали членом громадської ради при обласній облдержадміністрації, наших представників запрошують на всі важливі події в місті, практично на всі публічні заходи, - коментує Лариса Пантелюк.

Окрім проектної діяльності члени молодої ГО постійно проводять волонтерські заходи з дорослими та дітьми. Запрошують жителів Франківська на арт-терапію, разом прибирають сміття, беручи участь у Всеукраїнській акції «Зробимо Україну чистою разом!», розмальовують писанки, виготовляють віночки, плетуть маскувальні сітки на передову, віддаючи час та зусилля на розвиток своєї новою малої батьківщини.

-Ми постійно організовуємо заходи для дітей – це й майстер-класи, і арт-терапія, і бережне ставлення до природи, що нас оточує. Під час таких подій діти з Донбасу краще пізнають культуру Західної України, знайомляться і товаришують з однолітками-франківчанами, а тим часом знайомляться між собою і соціалізуються також батьки, - розповідає Любов Вагуріна. – Для мене цей напрямок особливо близький, адже я півжиття працювала в школі і привозила дітей з Луганська на екскурсії в гори і навпаки, показувала дітям із Західних областей природу і культуру Донеччини та Луганщини.

Медіаграмотність, громадська рада і театральний вечір

Другий день стажування ми почали з презентації власної роботи в регіонах.

Учасниця обміну Катерина Гончар з міста Слов’янськ розповіла про роботу місцевої бібліотеки, де вона працює, як заклад пережив бойові дії та став культурним осередком у місті:

-Наша бібліотека – це не лише місце, куди можна прийти, щоб почитати книжку. У нас увесь час відбуваються цікаві заходи – зустрічі, майстер-класи, презентації. Тут збираються люди за інтересами, тут волонтери вже 4 роки плетуть маскувальні сітки для армії. Бібліотека притягує людей, бо це зручний коворкінг в центрі міста і більшість наших послуг – безкоштовні.

Що до мене, то вдалося не лише презентувати роботу газети «Наші Вісті» як проекту ВГІ «Активна Громада» ВГО «Інститут «Республіка» та «Черкаської МЕДІАШКОЛИ», а й попрацювати з аудиторією переселенців на тренінгу з медіаграмотності.

Було дуже приємно працювати з такою активною та небайдужою аудиторією. Учасники тренінгу ставили питання, наводили приклади з власного житті, писали інформаційні замітки і брали на озброєння методи зацікавлення ЗМІ під час організації громадських заходів. А найприємніше, що одну з учасниць тренінг спонукав написати проектну заявку та організувати медіашколу у селі біля Івано-Франківська, де вона проживає. Як на мене, то це справжня робота у форматі «ідея-дія-результат».

Переглянути відео з тренінгу можна тут:

Маніпуляції і фейки

https://www.facebook.com/kowal.irina/videos/1966340626951750/

Написання заміток учасниками тренінгу (вправа)

https://www.facebook.com/kowal.irina/videos/1964981360421010/

Правило «перевернутої піраміди». Як писати лідер-абзац

https://www.facebook.com/kowal.irina/videos/1964980310421115/

Як правильно інформувати ЗМІ про заходи громадськості

https://www.facebook.com/kowal.irina/videos/1962598213992658/

Після тренінгу ми відвідали  засідання громадської ради при  Івано-Франківські

ОДА, одним із членів якої є Лариса Пантелюк. Приємно було відзначити, що громадська рада не є кишеньковим органом місцевої влади, оскільки відстоює права жителів Івано-Франківська та області. Зокрема, дуже вразила історія учасника АТО, кіборга Василя Кузьмина, який очолив КП «Муніципальна дружина» в м. Коломия та був незаконно звільнений через конфлікти з місцевою владою. Історію Василя Кузьмина та боротьби громадської ради за його законне поновлення на роботі буде опубліковано у всеукраїнській газеті для активних громад «Наші Вісті».

Після участі у засіданні ради нас чекала екскурсія містом, під час якої Ніна Волкова розповіла історію виникнення багатонаціонального Івано-Франківська. Ми побачили Ратушу, Кафедральний Собор, Художній музей, прогулялися по Бастіону, який раніше слугував міськими мурами.

Наступним пунктом став місцевий драматичний театр. Перед початком вистави керівник відділу PR і маркетингу Івано-Франківського драматичного театру Юлія Острогляд розповіла про історію побудови театру, оздоблення його стелі та стін унікальними дерев’яними панелями з «гуцульськими мотивами», а також повне оновлення репертуару з приходом нового режисера і керівника театру.

-Кожного місяця у нас відбувається по 1, а то й по дві прем’єри, часто квитки розкуповують задовго до вистави, - розповідає Юлія Острогляд. – Також маємо міжнародний, міждисциплінарний фестиваль «Порто-Франко». На нього приїжджають митці з усього світу – актори, художники, музиканти - це не лише Європа, а й Америка, Японія, а  фестивальні локації розташовані всюди по місту, на цей час відкривають навіть занедбаний палац Потоцьких.

Нині критики вважають репертуар Івано-Франківського театру найкращим в Україні. Театр має 4 сцени, серед яких головна сцена, камерна, сцена на сцені та сцена-підвал (саме там відбувалася неоопера-жах «Гамлет», де головного героя будять з вічного сну і змушують знову дати відповідь на питання «Бути чи не бути»? Сучасний переклад Юрія Андруховича. Вистава здійснила справжній фурор на Шекспірівському фестивалі у польському Гданську. Глядачі аплодували стоячи (що не властиво Європі),  а акторам довелося повторити виставу через півгодини, настільки багато було бажаючих її подивитися).

Після цієї екскурсії ми вирушили, власне, насолодитися майстерністю акторів, режисерів та всього колективу театру. Вистава «Слава Героям», яка в афіші описується як специфічна комедія та вистава-діагноз. За сюжетом в одній лікарняній палаті зустрічаються два непримиренних ворога – ветеран Червоної Армії та УПА, у головах яких і через 70 років іде війна.

Вистава дуже багатошарова – тут і примирення ворогів, і стосунки між поколіннями (батьки-діти-внуки), і корупція в медицині, і безправність перед керівництвом, і швидке дорослішання після смерті дорогої людини.

Сказати, що ми були вражені – це не сказати нічого. Гра акторів, незвичне використання світлових і звукових ефектів та кількаметрова близькість до глядача (вистава відбувалась у форматі «сцена на сцені») створюють враження, яке складно описати.

Радіоефір та бібліотека

Третій завершальний день нашого візиту став днем професійних обмінів 
досвідом. Спочатку ми потрапили на ефір на місцеве радіо «Дзвони», де змогли розповісти усім слухачам про  Програму національних обмінів та поспілкувалися на тему «Духовні чесноти нації» з ведучою Марією Солодчук.

Наступним став візит до Івано-Франківської обласної бібліотеки для юнацтва, де Катерина Гончар презентувала роботу Слов’янської бібліотеки, а івано-франківські бібліотекарі розповіли про літературні клуби, зустрічі з письменниками та безкоштовні бібліоекскурсії містом.

Організація та «рай для туриста»

Окремо хотілося б відзначити чудову організацію усього візиту. Наша «приймаюча» сторона забезпечила максимальний комфорт та дуже продумано поставилася до складання програми. Поселили нас в готелі в самому центрі міста, обідали та вечеряли ми також поблизу тих будівель, де відбувалися зустрічі, ефіри, засідання та знайомства, до того, ж Лариса Пантелюк забезпечила швидкий трансфер у кожну наступну точку своїм автомобілем. За три дні ми, фактично, побачили все місто, включаючи знамениті ресторації, кожна з яких, по суті, є приватним музеєм, що розповідає про історію, традиції та побут старого Станіславіва. Під час вечері в «Першій сімейній ресторації Мулярових» організатори влаштували нам екскурсію з переодяганнями в національні костюми та грою на розі і трембіті, тобто ми не лише змогли налагодити нетворкінг і перейняти досвід, а й повністю проникнутися духом нового для нас міста.

Чому цей обмін був дуже важливим?

Особисто для мене Програма національних обмінів стала ключовою в кількох напрямках –я відкрила для себе нове західноукраїнське місто, яке нічим не поступається розрекламованому Львову. Знайшла нових партнерів, які за такий короткий час стали друзями і майже сім’єю. Вже створила публікацію для всеукраїнської газети для активних громад «Наші Вісті» про візит та громадську організацію, що нас приймала, і планую ще низку публікацій у цьому ЗМІ та на власному блозі в інтернет-виданні «Нова Доба». Планую продовжувати співпрацю, запросивши учасників «ВО «Українці Донбасу і Криму» на заходи «Інституту «Республіка» до Києва, Черкас та інших міст. Планую розкривати для черкащан Івано-Франківськ через блоги та репортажі з фестивалю «Порто-Франко», який маю відвідати у червні.

На мою думку, такі обміни надзвичайно важливі, адже люди з географічно протилежних регіонів України часто знають про ту чи іншу місцевість якісь загальні «штампи», як це було зі мною, або взагалі не знають нічого. А такі проекти сприяють розвитку внутрішнього туризму, співпраці між регіонами та подолання стереотипів про «Схід і Захід».

Учасниця програми обмінів з м. Черкаси,

випусковий редактор газети «Наші Вісті» Ірина Семенова

Одна з 31: голови районних рад Черкащини допустили масу помилок, заповнюючи декларації

У Черкасах підвели підсумки проекту «Конфлікт інтересів: що впливає на місцевого депутата

на вчинення чи невчинення дій під час виконання своїх представницьких повноважень».

Під час заходу керівник ГО «Проти Корупції» Юрій Путря та фахівець з планування і проведення pr-кампаній цієї ж ГО Ірина Семенова розповіли про результати аналізу декларацій голів районних рад та їхніх заступників відповідно до вимог законодавства.

Так, було проаналізовано 31 декларацію (19 голів районних рад та 12 заступників, у 7 районах представники ГО не знайшли інформації про чинних заступників районних рад, у Чорнобаївському районі нині нема ні голови, ні заступника, тому аналізували декларації екс-заступника та екс-голови ради).

Цілком правильно було заповнено лише 1 декларацію – екс-заступника голови Чорнобаївської районної ради Анатолія Нужного.

У інших деклараціях були виявлені типові помилки:

1. Невказана вартість нерухомого (будинки, квартири, гаражі, земельні ділянки) та

рухомого майна. Або вартість вказана вибірково. Таке порушення прослідковується у половині декларацій. Наприклад, у декларації Валентини Любомської, голови Тальнівської районної ради,  вказано дві квартири, гараж, три земельні ділянки та дачний будинок. При цьому вказана вартість лише двох земельних ділянок. А в декларації заступника голови Лисянської районної ради Олександра Галушка відсутня вартість його авто Opel Combo 2001 року випуску. У декларації керівника Черкаської районної ради Олексія Собка вказана вартість 8-ми земельних ділянок із 14. 6 «неоцінених» ділянок перебувають у 100% власності сім’ї Собків.

2. Вартість майна дуже  занижена або вказана за цінами 20-річної давності. Наприклад, голова Драбівської районної ради Юрій Дзега у своїй декларації повідомляє, що володіє житловим будинком на 82 квадратних метри у селі Степанівка Драбівського району, який коштує всього 3 тисячі гривень. Зауважимо, що в деклараціях є розділи: вартість на дату набуття та вартість за останньою оцінкою. Більшість декларантів поставили в цих графах однакові суми, ігноруючи реальну ринкову вартість свого майна. Або ж, в уточнюючих деклараціях, вказали різні суми, але все одно неправдоподібно низькі. Так, наприклад, заступник голови Корсунь-Шевченківської районної ради Петро Пустільник вказує, що його дружина володіє 36-метровою квартирою в Корсуні, придбаною за 20 тисяч гривень у 2010 році та оціненою у 45 тисяч гривень на сьогодні. А голова Шполянської районної ради Олександр Кузуб задекларував квартиру у Шполі на 55 квадратних метрів за 9,5 тисяч гривень (придбану у 1996 році), хоча в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно знаходимо справжню вартість квартири на той час – 105 тисяч гривень, а за нинішньою ринковою ціною вона коштує як мінімум 500 тисяч.

3. Приховування бізнесу. Кілька декларантів приховали свій бізнес або бізнес своєї родини,

заповнюючи документи. Так, керівник чигиринської районної ради Валентина Алєксєєвець не вказала у своїй декларації, що її чоловік Олександр з липня 2006 року володіє магазином на 84 квадратних метри та земельною ділянкою під ним на 520 метрів. Немає жодного слова про це майно і в декларації самого Олександра Алєксєєвця, як депутата Чигиринської районної ради. Хоча всі ці дані є в Реєстрі прав власності на нерухоме майно у вільному доступі.

Заступниця голови Христинівської районної ради Лариса Федичканич приховала у декларації фермерське господарство «Андрій», що з 1999 року, тобто вже понад 18 років, належить чоловікові декларанти Василю Федичканичу. Про це свідчать дані порталу YouControl. На цьому ж ресурсі знаходимо фінансово-майновий стан суб’єкта за 2016 рік. Чистого прибутку на кінець 2015 року – 140-150 тисяч гривень. На кінець 2016 – 220 – 230 тисяч.

4. Приховування нерухомості. Заступник голови Черкаської районної ради Олексій Степанюк

приховав від держави квартиру у Черкасах, площею 66 квадратів. Згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно він володіє 1/3 квартири ще з 2009 року. Така ж частка належить його екс-дружині, що проживає з декларантом під одним дахом. Враховуючи, що мінімальна вартість такої квартири у Черкасах 30 тисяч доларів, чиновник приховав від держави як мінімум 543 тисячі гривень.

Голова Кам’янської районної ради Сергій Сундуков приховав у своїх деклараціях квартиру на 44 квадрати, придбану 31 грудня 2016 року за 12 тисяч гривень (і знов неправдоподібно низька ціна!) Цю інформацію знаходимо в декларації його дружини, Влади Сундукової, головного спеціаліста відділу економічної торгівлі і розвитку Кам’янської РДА.

А в декларації  заступниці голови Христинівської районної ради Лариса Федичканич «загубилася» земельна ділянка на півгектара у селі Ліщинівці, що на Христинівці, зареєстрована на її чоловіка Василя Федичканича у 2016 році. Про це свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5. Великі суми, що безслідно зникають. У декларації голови Шполянської районної ради  Олександра Кузуба у 2015 році зареєстровано 12 мільйонів (!) гривень готівкою. У декларації за 2016 рік 166,5 тисяч готівкою та на рахунках і близько 20 тисяч сплачених до банку за кредитом. Куди поділись готівкові мільйони з попереднього року – невідомо. Жодних великих покупок, інвестувань чи позичених грошей декларація 2016 року не відображає.

6. Неправдоподібно низькі доходи. Очільник Смілянської районної ради Володимир Грошев у 2015 році декларує 46,5 тисяч гривень доходу сім’ї (його та дружини) за рік. Незрозуміло як пара утримує двох дітей та елементарно заправляє авто KIA OPIRUS за 211,5 тисяч гривень, яке має у власності. Нагадаємо, що позичені гроші, а також кошти, які зберігаються вдома у готівці керівники районних рад та їхні заступники також мають декларувати.

7. Відсутність житла (навіть орендованого). Навіть якщо чиновник орендує житло або живе у ньому за якимись іншими умовами, він зобов’язаний вказати це у декларації. Як і співмешканців, з якими проживає і веде спільне господарство, навіть якщо не перебуває у шлюбі. Наприклад, заступник голови Смілянської районної ради Василь Латенко у декларації вказує, що житла у нього немає. Проте, при реєстрації підприємства з виробництва меблів, яким декларант володів до 2011 року, вказана точна адреса проживання, а за нею зареєстрована власниця будинку, з якою заступник голови райради проживає і веде спільне господарство. Тобто, Латенко не вказав ні нерухомості в якій проживає, ні співмешканки. Осіб, які не вказали жодного житла, серед проаналізованих декларантів двоє.

8. Приховування членства в партіях та громадських організаціях. Заступник голови Черкаської районної ради Олексій Степанюк приховав у декларації, що є одним із засновників нині діючої Черкаської районної організації народної партії. А заступник  голови Уманської районної ради Петро Бабкін приховав у декларації, що він та його дружина Марія є засновниками нині діючої «Уманської регіональної кредитної спілки» (створена у 2004 році). Проте цю інформацію знаходимо в системі You Control. А голова Катеринопільської районної ради Віталій Верета не вказав, що є засновником громадської організації «Спілка учасників АТО Катеринопільщини».

9. Конфлікт інтересів. Голова Христинівської районної ради Анатолій Бордун та його заступниця Лариса Федичканич, будучи депутатами Христинівської районної ради, не повідомили засідання районної ради про реальний конфлікт інтересів. Фактично ці особи не мали права висувати свої кандидатури на займані посади та брати участь у голосуванні і відповідатимуть за це перед законом. Ця інформація з’явилася на сайті Христинівського районного суду Черкаської області. А очільниця Тальнівської районної ради Валентина Любомська підозрюється всеукраїнським рухом проти політичної корупції «Під контролем» в ухилянні від підрахунку збитків та повернення податків до районного бюджету після приватизації державного підприємства Тальнівського комбінату хлібопродуктів її однопартійцем. Сума податків з доходів підприємства після приватизації зменшилася на 31 %, реально сплачено до бюджету 0,84 %. Порушення: ст. 22 «Закону про запобігання корупції», ст. 364 КК України “Зловживання владою або службовим становищем». Відповідальність: карається виправними роботами, або арештом, або обмеженням волі, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Активісти руху оскаржили порушення в ГПУ та прокуратура Черкаської області; ДФІ у Черкаській області (державна аудиторська служба у Черкаській області); територіальні органи ДФС у Черкаській області та керівні органи Радикальної партії Олега Ляшка.

Також 5 осіб, задекларували  незавершенне будівництво , що містить у собі ризик декларування недостовірної інформації, оскільки за таку нерухомість інколи видають будинки у жилому стані.

Результати перевірок систематизовані в єдиний внутрішній реєстр, який згодом буде опублікований. Згідно статистики перевірок 45% е-декларацій мають високий корупційний ризик і 35% мають середній корупційний ризик.

Покарання за приховування майна у деклараціях

Згідно нового антикорупційного законодавства, штраф у розмірі від 17 000 до 42 500 грн тягне за собою надання недостовірних відомостей стосовно майна вартістю 100–250 прожиткових мінімумів (168 000 – 420 000 грн).

Якщо ж декларант намагався приховати правду про вартість майна у більш ніж 250 прожиткових мінімумів (420 000 грн), йому загрожує позбавлення волі до двох років. Або штраф від 42 500 до 51 000 грн, або громадські роботи. Таке правопорушення також тягне за собою заборону займати відповідні посади.

У разі, якщо недостовірні відомості стосуються майна вартістю менше 100 прожиткових мінімумів (168 000 грн), то можлива лише дисциплінарна відповідальність (догана, попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду).

Детальніше аналіз кожної декларації – на сайті zmi.ck.ua