На Тальнівщині обговорили перспективи об’єднання громад

Експерти «Офісу реформ» здійснили чергову робочу поїздку Черкащиною.

Представники «Офісу» завітали до Тального на зустріч з керівництвом РДА та секретарями сільських рад. Учасники зустрічі обговорили можливі варіанти об’єднання територіальних громад.

- У Тальнівському районі замість однієї прагнуть створити 7 громад, адже більшість із них вважає себе спроможними. Проте, варто пам’ятати, що крім бажань жителів існує іще методика, за якої громади мають право об’єднуватися. Зокрема сільська рада, яка не має власного майна не може бути адмінцентром. Також адмінцентром не можуть бути громади, в яких проживає менше 250 дітей шкільного віку і 100 дошкільного, - зазначив експерт «Офісу реформ» Сергій Слинько.

 Цікавили присутніх і інші питання, зокрема,  чи будуть делеговані права нотаріального завірення старостам, також як будуть реєструватися акти цивільного стану і хто буде виконувати ті функції, які зараз виконує сільрада.

- Ми роз’яснили, що староста буде наділений тими функціями, які йому делегує рада об’єднаної громади. Отже, якщо громадянам важливо надати функції нотаріального посвідчення старостам, то можна запропонувати внести цю пропозицію через депутатів Верховної Ради України. Тим більше, що по Тальнівському району було обрано 3 депутати-мажоритарники, - зауважив Сергій Слинько.

 

Багато питань від присутніх було також по оптимізації кадрів, адже штати згідно реформи, навпаки збільшаться. Експерти «Офісу» роз’яснили, що після реформи людям не доведеться їхати в район до свого спеціаліста з соцзахисту, а цей спеціаліст буде ближче до них у адмінцентрі об’єднаної громади. А звільнені спеціалісти з РДА будуть затребувані у адмінцентрах об’єднаних громад.

 

- Загалом присутні секретарі сільрад мають побоювання, що ця реформа забере у них і наявні кошти, тому багато розпитували про особливості її впровадження, про податки та збори, які повертатимуться у громаду, а також про нові функції об’єднаних громад. А загалом же присутні погодились на тому, що реформа уже іде і потрібно активніше працювати, щоб отримати якнайбільше вигод, - підсумував Сергій Слинько.

П’ять об’єднаних громад отримали позитивний висновок від обласної ради

Процес об’єднання громад на Черкащині триває. Уже п’ять об’єднаних громад отримали позитивний висновок від Черкаської обласної державної адміністрації щодо об’єднання. Серед них: Ватутінська (Ватутінська міська та Чичиркозівська сільська рада), Канівська (Канівська міська та Пекарська сільська рада), Єрківська (Єрківська селищна та Радчиська сільська рада), Мокрокалигірська (Мокрокалигірська, Єлизаветська, Сухокалигірська та Ярошівські сільські ради) та Білозірська (Білозірська сільська та Ірдинська селищна ради) громади. Наступним етапом процесу об’єднання є прийняття остаточних рішень вказаними вище радами. Після цього – розгляд рішень рад обласною радою. Після прийняття обласною радою рішення про утворення об’єднаних територіальних громад призначаються перші місцеві вибори депутатів та голови нової громади.

Нагадаємо, що після об’єднання у громад з’являться нові фінансові ресурси та компетенції для вирішення місцевих питань.

Від ідеї – до проекту

Молодь з різних куточків Черкащини «креативила» у Медведівці

  

Ночівля на другому поверсі краєзнавчого музею у седі Медведівка,  посиденьки біля вогнища під гітару, акро-йога і ще багато різних цікавинок чекало молодь з різних куточків Черкащини в триденному таборі «Школа громадської активності». У такій-от невимушеній, неформальній атмосфері школярі та студенти, представники громадських організацій та ініціатив знайомились, ділилися досвідом та створювали власні проекти. У цьому їм допомагали медіа-тренери, спеціалісти з проектного менеджменту, волонтери ООН та представники «Британської ради».

- Табори в Холодному Яру ми проводимо кілька років поспіль. Попердні мали екологічне спрямування, були направлені на вивчення історії рідного краю, знаймства молоді зі звичаями та традиціями українців. На цьому ж таборі ми вирішили поставити перед собою більш практичну мету – навчити активну молодь правильно формулювати свої ідеї та перетворювати їх у проекти, які можна було б подавати на фінансування іноземним донорським організаціям. Для цього запросили журналістів з телеканалу «Громадське Черкаси», та газети «Нова Доба», а також представників «Національного екологічного центру» і «Британської ради», - розповідає керівник громадського інституту розвитку краю «ГІРКа» Ольга Галушко. – Партнерами заходу виступило обласне Управління у справах сім’ї, молоді і спорту, Черкаський обласний молодіжний ресурсний центр та національний історико-культурний заповідник «Чигирин».  

 

Від еко-хостелу до соціального спортивного залу

Ідеї учасники заходу мали найрізноманітніші: еко-хостел на другому поверсі Медведівського музею, соціальний спортивний зал імені загиблого героя АТО Сергія Амброса в Черкасах, лінгвістичний клуб у Золотоноші та «фабрика творчості» у Каневі. Над оформленням ідей у конкретні проекти, прорахуванням можливих ризиків та залученням фінансування учасники мали можливість попрацювати у групах та отримати поради і консультації від тренерів.

- На цей захід я приїхала, як тренер з питань роботи зі ЗМІ та створення власних інформаційних продуктів, проте, мала можливість долучитися, і як учасник, до створення проектів. Прийшло на думку, що кімнати другого поверху музею, де ми ночували дві ночі, можна було б перетворити на еко-хостел. Ночівля у музеї – це цікаво, нестандартно, захоплююче, а якщо це ще й частина квесту – то допомагає згуртувати команду, яка приїхала на екскурсію чи відпочинок. Разом з тим, люди могли б використовувати це приміщення безкоштовно, а натомість – кілька годин в день виконувати волонтерські роботи по ремонту та реконструкції музею, - зазначила одна із тренерок табору Ірина Коваль.

 

Більшість ідей учасників табору була соціального спрямування, як-от бізнес-клуб для молодих мам Черкас чи «фабрика творчості» - майданчик для проведення ярмарок та майстер-класів для майстрів-початківців у Каневі. Серед цих проектів – і соціальний спортивний зал імені загиблого АТОвця Сергія Амброса в Черкасах. Свою ідею в життя уже впроваджують його бойові побратими – учасники цивільного корпусу полку «Азов». Із вересня в соціальному спортивному залі розпочнуть діяти різні секції, зокрема – із фітнесу та акро-йоги. Ціни в залі мають бути найнижчими в місті, а для соціальнонезахищених верств населення, як наприклад, дітей-сиріт чи дітей з багатодітних сімей відвідування планується зробити взагалі безкоштовним.

- Це не лише збереження пам’яті про нашого побратима Сергія Амброса, який віддав життя, захищаючи Україну, це й популяризація здорового способу життя та наш вклад в розвиток міста, - кометує «азовець» Микола Дарменко.

Активісти сподіваються, що їхні ідеї будуть підтримані керівництвом їхні рідних міст, адже кожна з них спрямована на створення сприятливого середовища для фізичного та духовного розвитку.

Словацький досвід – українцям на озброєння

Колись бідна та ізольована від світу Словаччина досягла підйому в економіці завдяки фіскальній децентралізації та вступу до ЄС

Словаччина – країна-сусідка нашої держави, в яку не літають з Києва літаки і навіть не їздять автобуси. Дібратися можна лише поїздом, лише «причіпним» вагоном у вузесеньких купе яких з трьома полицями пасажири за 28 годин поїздки починають відчувати себе справжніми шпротами. Але краса гір і озер, величних ялинових лісів, відреставрованих, неначе лялькових, будинків в історичних центрах та високий сервіс цілком «перекривають» враження від некомфортабельної подорожі.

Чистота та повсюдна реставрація – ось перше, що вразило групу громадських діячів та журналістів, які в межах навчальної програми проекту «Активна громада» за підтримки Національного демократичного інституту США завітали до міста Банська Бистриця, що в центральній Словаччині. Місто-курорт, побудоване на берегах річки Грон та з усіх боків оточене горами Татрами (найвища частина Карпат) ще десять років тому, до вступу в ЄС (країна стала повноправним членом Євросоюзу 1 травня 2004 року) мало зовсім інший вигляд. Увага до історичних пам’яток та їхня повсюдна реставрація була однією з вимог членства в «Европській унії», як її називають самі словаки. За свідченням місцевих, власники квартир, які не справлялися з відповідним доглядом за своїми будинками, навіть були змушені продати свої апратаменти в центрі і купити щось «попростіше». Очевидно, звідси ошатність та «однаковість», як історичних будівель в центрах міст, так і маленьких уквітчаних дачних будиночків на під’їзді до них.

- Можливість розвиватися маленьким містам дала фіскальна децентралізація та глибокі, комплексні реформи, що були проведені в країні. Децентралізація  вигідна тим, що якщо до реформи у маленьких містах лишалося лише близько 3% податків із ними заробленого, то після неї сума збільшилася вдесятеро. Ідея була в тому, щоб дати місцевій владі більше компетенцій і більш стабільні можливості управлять власними ресурсами. Але з іншого боку – це ще й більша відповідальність, - розповідає «архітектор» словацької реформи, колишній міністр фінансів та віце-прем'єр Словаччини, а нині - радник міністра фінансів України, Іван Міклош. Слід зауважити, що спочатку автора реформи «освистали», але вже за рік, коли реформування почало давати перші результати, Міклошу аплодували його колишні опоненти.

Адже, як зауважує реформатор, найважче – це не технічне рішення по проведенню змін, адже для цього потрібно близько року, і навіть не зміни у законодавстві, для яких необхідно два-три роки, а саме політичне рішення, адже люди мають нереальні очікування щодо швидкого покращення життя.

- На зміну політичної свідомості йдуть десятиліття, але це необхідно і приклад Словаччини показує, що реформи дійсно дають результат. Наша країна стала незалежною у 1993-му році. Протям п’ятиріччя після цього, була політично та економіно ізольована, виключена зі списків НАТО і ЄС, в країні існувала величезна корупція, що генерувалася самою державою. Але ми провели швидкі і комплексні реформи, засновані на трьох умовах: лідерство, приватна власність і хороша комунікація під час втілення реформ. Лідери роблять реформи наперекір політичним режимам, адже будь-яка із них спочатку – непопулярна.

Про газ і приватизацію

Однією з проблем України Іван Міклош вважає відсутність дерегуляції енергетичного ринку. Разом з тим проведення реформ «гальмують» низька законодавча ініціатива та збиткові державні підприємства – розсадники корупції.

- Українці платили лише 10% від справжньої ринкової ціни на газ та енергоносії, сподіваючись на приязні стосунки з Росією. Це вилилось у незахищеність країни, відсутність боєздатної армії та військовий конфлікт. Разом з тим, решту 90% вартості держава доплачувала з податків громадян, тобто з їхньої ж кишені, замість того, щоб використовувати ці гроші на реформування. А «половинчасті» реформи, це гірше, ніж їх відсутність. У Польщі реформування було здійснено швидко і комплексно. У Білорусії – не здійснено взагалі. В Україні ж зламали стару систему, а нової не побудували. Окрім того, в Україні дуже низька ефективність законодавчої ініціативи, лише близько 50% законопроектів стали законами протягом останнього року. В Словаччині ж ця цифра наближається до 100%. «Каменем спотикання» у реформістському русі є також збиткові державні підприємства, продукція яких використовується для «тіньового» ринку. Нині в «тіні» перебуває близько 45-50% української економіки. Так, у державі існує більше 90 виробників спирту – державних підприємств. Офіційні виробники алкоголю купують сировину лише в 9-ти з них. А 80 державних підпримєств, виходить, працюють для «чорного ринку». Такі підприємства необхідно приватизувати з аукціону, адже нині вони не приносять державі користі, а лише одні збитки.

Культурний центр у школі, а громадські організації – з власним фінансуванням

Виграла від децентралізації Словаччина насамперед тому, що громадяни отримали можливість направляти свої податки туди, куди вважали за потрібне. Так, якщо навіть людина щодня їздить на роботу у сусіднє велике місто, своїми податками вона має можливість розвивати село, у якому прописана. Окрім того, кожен словак має можливість спрямовувати 1% своїх податків на підтримку громадських організацій і це підвищує їхню освідченність у власних правах, більше, ніж тренінги.

- 900 мільйонів євро щороку розприділяється для недержавних громадських організацій у Словаччині. Це більше, ніж було раніше із закордонних фондів. А люди, які платять 1% від своїх податків на НГО починають задумуватися: куди ж йде інших 99%? У перший рік по введенню в дію цього закону лише 30% громадських організацій використовували це право. Через 10 років ця цифра зросла до 50-60%, - коментують в офісі організації «Партнерство заради демократичних змін у Словаччині».

За дослідженнями організації, спочатку люди сперечаються в питаннях прапорів і мов (що перегукується з питаннями російської мови та автономією Донбасу), потім – в питаннях політичних сил і партій (що нині переживає Україна), а вже на наступному етапі розвитку починають обговорювати соціальні та культурні питання. Адже насправді, не так важливо, якою мовою говорять люди, набагато вжливіше, де вони живуть та платять податки та який рівень життя вони мають.

Фіскальну децентралізацію в дії ми змогли побачити на прикладі невеликого міста Зволена, що в центральній частині Словаччини. Там, у одному зі спальних районів, у пустуючих приміщеннях однієї з найбільших у країні школи громадяни вирішили утворити культурний центр. Спочатку керівництво міста заявило про те, що це найдурніша ідея, яку вони раніше чули. Але, навчальна поїздка до Норвегії, в яку громадські активісти запросили міську адміністрацію, дала можливість перетворити ворогів на друзів. Натхненні прикладом Норвезьких центрів для роботи з громадянами, представники адміністрації виділили кошти.

- І ось, за півроку, центр прийняв уже більше 9 тисяч відвідувачів, - з гордістю коментує директор Центру розвитку Санія Ніколов. – 70% грошей на утримання цієї установи дає міська рада, це в основному, комунальні платежі. А все, що ви бачите довкола себе – це подарунки жителів мікрорайону.

Тепер численні гуртки, сексії та клуби, як для дітей, так і для дорослих, мають власне приміщення. З комерційних проектів керівництво Центру бере плату по прайсу, соціальним ініціативам забезпечує безоплатну оренду.

- Люди люблять бути частиною успішного проекту, це їх мотивує, - зазначає колишній заступник мера Зволена Бетка Станікова.

Галушки і культурна ідентичність

Громадським і волонтерським організаціям України, які багато в чому перебрали на себе фунцію держави, про фінансування з податків громадян, поки-що – тільки мріяти. Але в тому й полягає обмін досвідом, щоб успішно втілювати його у себе вдома. Часто чула закиди, щодо того, що вступаючи в Євросоюз, країна втрачає свою культурну ідентичність. Словаччині таке, аж ніяк не загрожує. І хоч традиційну страву – словацькі галушки, тепер можна придбати лише за євро (країна увійшла в єврозону в 2008-му), але менш смачними і самобутніми вони від того не стали.

Медведівка готується стати центром об’єднаної громади

Згідно перспективного плану об’єднання громад село Медведівка має стати центром об’єднаної громади. Навколо села мають згуртуватися 9 сіл та хутір. Та не всі сусіди згодні об’єднуватися навколо села, хоча Медведівка споконвіку була центром торгівлі та різних промислів для всього Чигиринського краю.

- Спочатку у нас планувалося утворити дві громади з центрами у Медведівці та Чигирині. Люди були проти, тож кількість громад збільшили, додавши ще адмінцентр у селі Трушівці, - розповідає секретар Медведівської сільської ради, в.о. голови села Медведівка Олена Легоняк. – У Медведівці та Зам’ятниці працювала ініціативна група і ця робота дала позитивні результати – люди згодні об’єднуватись. Згоду надало також село Мельники (до Мельниківської сілської ради входить також хутір Буда). А о Головківська сільська рада згоди поки не дає. У них профіцитний бюджет, тож вважають, що можуть прожити на самоокупності.

Новий водогін – спільна турбота

Але медведівчани впевнені – об’єднуватися потрібно і реформи неминучі. Адже глобальні проблеми, як-от з водопостачанням чи газифікацією, гуртом сусіднім селам вирішувати легше.

Так, незважаючи на розташування на берегах річки Тясмин, Медведівка має проблеми з водогоном. Стара водонапірна башта буквально «згнила» і вийшла з ладу. Інша – в оренді у ТОВ «Золотоніський бекон». Води в оселях медведівчан інколи немає по кілька днів. Щоб вирішити цю проблему, селяни взяли участь у спільному проекті ПРООН/ЄС «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» і перемогли. На побудову нової водонапірної башти їз необхідних 250 тисяч гривень 20% виділив сільський бюджет, 75% – Євросоюз, і 5% (а це близько 100 гривень для понад 200 ведмедівчан) – уже майже назбирали селяни. Проектна документація вже виготовлена, тож до кінця жовтня роботи мають бути завершені.

- Для втілення цього проекту в життя ми створили громадську «Медведівка», - зазначає голова ГО «Медведівка» Микола Чиженко. – Треба показати людям успіх у якійсь невеликій справі, тоді у них з’явиться бажання брати відповідальність за своє життя на себе, бо вони знають, що реально можуть впливати на розвиток села.