Робота над велоконцепцією: як народжується мрія

Компактні та рівнинні Черкаси просто створені для поїздок на велосипедах. Цьому сприяє все:

велика кількість «дублюючих» вулиць, що не завантажені значними транспортними потоками, широкі дороги, що перетинаються під прямим кутом, невелика віддаленість торгових та ділових центрів від спальних районів. На користь велосипеда, як виду транспорту – і відсутність трамвайного сполучення та мала кількість тролейбусів і, як результат – монополізм «маршрутчиків», що виражається у постійному зростанні цін. Що ж заважає Черкасам стати «велосипедним містом»? Розбиті дороги, високі бордюри та відсутність велоінфраструктури – таку думку висловили жителі міста під час опитування. А активісти руху «ВелоЧеркаси» узялися вирішувати ці проблеми, запозичивши київський досвід, який, у свою чергу, був запозичений у німців. Але… про все по-порядку.

- Скільки ми цих акцій провели… І дороги перекривали, і зображали «помираючого» 
велосипедиста, і перед Кличком великами махали, таким чином спонукаючи його звернути увагу на проблеми велоспільноти, - це активістка громадської організації «Асоціація велосипедистів Києва» Ірина Бондаренко згадує про те, як громаді Києва вдалось напрацювати міську велоконцепцію.

Нині такі програми мають 20 міст України, серед яких Вінниця, Івано-Франківськ, Ковель, Кривий Ріг, Луцьк, Львів, Нововолинськ, Одеса, Чернігів і тимчасово окуповані Донецьк та Євпаторія. 

В десяти з учасників проекту велоконцепції були затверджені на сесіях обласних рад, у 5 – почали будувати велодоріжки.

- Найбільше у цьому сенсі зробив Львів. Там є і муніципальний велопрокат, і велопарковки в різних частинах міста. Турист за символічну суму бере ровер, катається, а потім може лишити його на парковці в іншій частині обласного центру. Це зручно, дешево і активних туристів вельми приваблює, - розповідає Ірина Бондаренко. – Але, що цікаво, у різних містах велоконцепції створюють зовсім по-різному. У Києві над цим працювали активісти, які намагались «достукатись» до влади, а у Львові ініціативу проявив сам міський голова.

У Черкасах перші вогні на поки-що темному шляху велосипедистів запалюють теж громадські активісти. А щоб на цій кам’янистій дорозі вони набили якомога менше гуль, допомагають їм київські колеги. Причому допомагають і словом, і ділом. 

Так кияни та черкащани два дні до сьомого поту працювали над першими кроками у створенні міської велоконцепції: вивчали альтернативний генеральний план Черкас, прокладали на картах можливі веломаршрути, а потім займалися польовими дослідженнями. Тільки не українського сексу, як у відомій книжці Оксани Забужко, а черкаських доріг, хоча… наші багаті вибоїнами та ямами шляхи викликають у водіїв усілякі асоціації… щодо їхніх висловлювань під час поїздок, то ми взагалі мовчимо…

- Ініціативною групою велосипедистів було вирішено пролобіювати проект ремонту вулиці Гоголя. Ми плануємо закласти у програму соціально-економічного розвитку міста на 2015 рік першочерговий ремонт вулиці Гоголя, одну смугу якої залишать автомобілістам, а іншою їздитимуть велосипедисти, причому рух буде двостороннім, - зауважує ініціатор проекту «ВелоЧеркаси» Сергій Слинько.

Судячи зі слів київських експертів, Черкаси дійсно мають усі шанси, отримати гарні велосипедні доріжки та зручну велоінфраструктуру. Місто так побудоване, що сам Бог велів.

- Компактне розміщення центрів активності та спальних районів, відстань між якими не перевищує 7-8 кілометрів, а також принцип побудови «по квадрату» - це чудові умови для розвитку велосипедного виду транспорту. Крім того Черкаси багаті на парки та рекреаційні зони, а це гарна передумова для розвитку велосипедного туризму, - підсумовує Ірина Бондаренко.

Замість післямови

Організатори ініціативи були приємно здивовані великою кількістю людей, які активно долучилися до створення велосипедної концепції міста. Серед них – спортсмени-професіонали, тренери з тріатлону та навіть депутати міської ради (які зазвичай на великах не їздять). Це надихає на активну роботу, адже ми маємо цілих три причини працювати далі:

1) Половина поїздок у світі здійснюється на відстань не більше 5 кілометрів (як це актуально для нашого міста!)

2) Велосипедисти почувають себе на 10 років молодшими, ніж люди того ж віку, що не їздять на велосипеді (реальна альтернатива спортзалу та ліпосакції!)

3) Гроші, що йдуть на проїзд у громадському транспорті можна витратити на себе коханих та уникнути небажаної компанії (покажіть водію маршрутки язика, і їдьте у своїх справах так швидко, як Вам цього хочеться!)

Тож поки хтось скаржиться на життя, уряд і долар, черкаські велоактивісти втілюють свою мрію в життя. А Вам слабо?!