Невгамовна голова села Балаклея Олена Ковальська на своїй посаді уже 13 років.
Вже тричі Олену Миколаївну переобирали очільником
села і ні разу ні жителі Балаклеї, ні сусіднього Теклиного, яке входить до
Балаклеївської сільської ради, не пошкодували про свій вибір.
- Я з молодості звикла до керівних посад і
відповідальності. У 26 років стала секретарем партійної організації та
заступником голови місцевого колгоспу. Потім у 2002-му році змінила на посаді
сільського голову-пенсіонера. Я ж звідси, сільська, то й ці проблеми мені
болять і хвилюють мене.
За три «каденції» Олені Ковальській вдалося
змінити Балаклею до невпізнаваності. Повністю відремонтували два дитячих садки,
в одному зробили добудову, а третій звели «з нуля». Провели ремонти у двох
фельдшерсько-акушенських пунктах та амбулаторії з денним стаціонаром,
«перепрофілювали» приміщення колишньго профтехучилища під музей та будинок
культури, відремонтували частину доріг та освітлили вулиці. Про те, що
відучившись та пройшовши практику у Маньківському районі, ще зовсім юною
повернулась у рідне село, Олена Миколаївна не пожалкувала ні разу.
- Я вважаю, що у селі кожен клаптик землі повинен
приносити прибуток. Тому й завжди виступала за об’єднання громад. Адже тоді
громади отримують і гроші, і повноваження. От я, скажімо, уже цілий рік не можу
оформити документи для того, щоб виставити на аукціон та здати в оренду
сільський ставок. Чомусь, за нашим законодавством це повинно вирішуватись аж в
Кабміні. Та хіба ж в Кабінеті Міністрів краще знають, що потрібно нашому селу?
– обурюється сілький голова. – І ще, як мінімум рік, доведеться провозитися з
оформленням документів. А тим часом, ставок уже б давно міг приносити селу
прибуток.
За словами Олени Ковальської, об’єднання бояться
лише ті голови сіл, які не впевнені у собі і бояться відповідальності, адже
зараз усі негарадзи ще можна «списати» на уряд, президента чи прем’єра. А після
децентралізації доведеться самому відповідати перед громадою за розподіл
коштів, які село отримає від ПДФО, акцизів та інших податків.
- Ми село цілком самодостатнє. Коли я прийшла на
цю посаду, то бюджет виконувався на 58% - не було навіть з чого людям зарплату
платити. А нині показник – 237%. Це ж непорівнювані цифри. Ми беремо участь у
всіх конкурсах та програмах, як всеукраїнських, так і міжнародних. От,
наприклад, дитячий садок «Берізка» частково відремонтували за кошти проекту ЄС/ ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (за
умовами програми більшість коштів на певний проект виділяє Євросоюз, частину –
обласний та районний бюджети і 10% - збирає сама громада села). У бібліотеці –
комп’ютер, ноутбук, WF –
все це завдяки перемозі у конкурсі Української бібліотечної асоціації за
проектом «Бібліотека – громада: відкритий простір» за підтримки фонду
«Монсанто». Але для того, щоб мати результати, треба працювати. І неможливо
порівняти роботу сільського голови у селі, де 300-500 жителів, і там, де 12 тисяч,
як, наприклад, у Червоній Слободі. А зарплату такі сільські голови отримують
однакову, тож і населені пункти необхідно, хоч більш-менш уніфікувати.
Розвінчує Олена Ковальська і міф про те, що малі
села нічого не вирішуватимуть у громаді на прикладі своєї ж власної сільської
ради.
- До нашої сільської ради входить Балаклея, де
живе 4,5 тисяч людей та Теклино на 600
осіб. Але на сьогодні Теклине з газом, з цифровою телефонізацією та 100%
вуличним освітленням. Там сьогодні дитячий садочок, який бере участь у програмі
ПРООН, там фельдшерський пункт із ремонтом, поштове відділення, клуб. Село
розвивається, і селяни самі пропонують мені допомогу в проведенні
роз’яснювальної роботи. І в той же час ми звернулися до своїх сусідів –
Малоконстантинівської сільської ради (600 осіб) та Староконстянтинівської
сільської ради (5 600 осіб) з пропозицією про об’єднання в одну громаду з
центром у Балаклеї, а вони нам відмовили. Адже звикли жити за інерцією – гроші
на основні потреби, «для виживання» та на зарплату, хоч в кінці року, але
держава виділить. Але ж окрім того, можна ще розвиватися! Покращити шкільну
освіту, щоб сільські діти за рівнем знань не поступалися міським і не їздили в
ліцеї та гімназії в область, а мали можливість отримувати якісну освіту на
місці. Це ж саме стосується і медицини, і культури. Ще одним фактором, який
трохи заважає об’єднанню, я вважаю «загравання» політиків із виборцями. Замість
того, щоб пояснювати механізми і переваги реформи, частина кандидатів у
депутати просто займається популізом, йдучи на повідку у настроїв селян того чи
іншого населеного пункту. Якщо ми вже вирішили іти в Європу, то маємо
виконувати взяті на себе зобов’язання і триматися однієї лінії.
За словами Олени Миколаївни, кожному сільському
голові просто варто порахувати, скільки коштів село має зараз, та скільки
отримає після об’єдання громад, а також на що ці гроші варто було б інвестувати. Тоді
відразу пропадуть всі сумніви.
- 25 жовтня пройдуть вибори, і жоден сільський
голова не має гарантії, що його оберуть. Тому наше основне завдання зараз – не
чекати «пілотних проектів», а брати на себе відповідальність і наполегливо
працювати. Адже саме це – запорука процвітання наших сіл.
Немає коментарів:
Дописати коментар