Екстремальні психологи передавали свої знання студентам

Що повинно бути у «валізі психолога»? Чи можна «м’яти вуха» потерпілому? Якпідготувати себе до роботи з переселенцями із зони АТО? Відповіді на ці та багато інших питань дізналися студенти-психологи Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького під час зустрічі із екстремальними психологами Управління ДСНС у Черкаській області.

Зустріч відбулася в межах започаткованого за ініціативи начальника Управління ДСНС у Черкаській області Віктора Гвоздя освітнього курсу, спрямованого на навчання та підвищення рівня обізнаності та підготовленості громадських організацій та активних волонтерів. Студенти мали можливість не лише дізнатися «секрети» роботи психологів, що працюють у «надзвичайному» режимі, а й загалом по-новому відкрити для себе професію рятівника.

- Про що ви думаєте, коли вранці виходите з дому? – запитав у присутніх речник начальника Управління ДСНС у Черкаській області Костянтин Проценко. – Хтось рухається «автоматом», додивляючись сон, хтось будує плани на день, хтось поринає у світ мрій, і практично ніхто не розмірковує про можливі випробування та неприємності. Рятувальники – це ті люди, які виходячи з дому точно знають, що неприємності їх не оминуть. Адже ліквідовувати наслідки різноманітних прикрих подій та допомагати людям, що потрапили в біду – це їхня робота. Рятувальна служба області включає в себе багато різноманітних підрозділів, серед яких пожежні, піротехніки, хіміки, водолази і, звісно, психологи.

- «Екстремальних» психологів, тобто тих, хто має право працювати під час надзвичайних ситуацій, на всю Україну лише 138 осіб. Троє з них працює у Черкасах. Тому допомога волонтерів для них надзвичайно цікава, особливо тих, хто має психологічну освіту, - зауважила керівник психологічної служби Управління Леся Коротяєва, розповідаючи про свою роботу та демонструючи «валізу психолога» і розкриваючи таємниці робочих методик. Леся Миколаївна розповіла студентам про особливості своєї роботи: допомогу тим, хто опинився у центрі надзвичайної події, втратив майно або, що найгірше, близьку людину. Дала психолог і практичні поради стосовно того, як правильно виводити людину зі стану ступору чи істерики, як допомогти людині «переключитися» на те, що повинно примусити потерпілих жити далі.

- Найважливіші для психолога зоровий і тактильний контакт із потерпілим. Можна «пом’яти» потерпілому вуха, зробити «кропивку», злегка надавити нігтями на долоні, тобто зробити все, щоб людина звернула на вас увагу і вийшла зі стану ступору. А далі – говорити, і переконувати, що сенс життя не втрачений. При цьому варто базуватися на кількох простих правилах: 1) Не заперечувати втрату і не применшувати її, проте апелювати до того,що втрати могли б бути більшими: «Так, у Вас згорів будинок, це велика втрата АЛЕ на щастя ніхто не постраждав». 2) Якщо є людські втрати – апелювати до того, що повинна зробити людина, щоб вшанувати пам’ять покійного: «Так, ця людина загинула і це була дуже хороша людина, АЛЕ нині ви маєте подумати про те, як гідно провести її в останню путь (вшанувати пам’ять, завершити почату нею справу)».

3) Наголошувати на тому, що є родичі, які підтримають потерпілого або залишились родичі, яким необхідна його підтримка: «Так, у вас сталося горе, АЛЕ зараз на вас дивиться ваш син (дочка, літні батьки), заради яких ви маєте бути сильними. АБО У вас є син (дочка, сестра, батьки), які у цю тяжку хвилину вас підтримають». Як зауважила Леся Коротяєва, психологічна допомога переселенцям із зони АТО, тим, хто втратив родичів, близьких або знайомих на фронті війни Росії проти України, а також людям, що потрапили у надзвичайні ситуації потрібна не лише нині, усіх їх чекає довгий період реабілітації та боротьба із посттравматичним стресом. Тому необхідність у волотерах-психологах буде завжди. Студенти ж зі свого боку подякували за цікавий тренінг і висловили бажання долучитися до практичних справ волонтерського корпусу обласної рятувальної служби.

Матеріал опубліковано на сайті http://ck.mns.gov.ua