Психологи допомагають переселенцям подолати посттравматичний синдром

Психологи обласної рятувальної служби продовжують роботу по підтримці вимушених переселенців. Днями «екстремальні» психологи відвідали Чорнобаївський район, де у Іркліївській лікарні знайшли тимчасовий прихисток 40 вимушених мігрантів зі Сходу України. Нині люди забезпечені житлом, харчами, одягом та предметами першої необхідності. Але попри час, що минув і досі не відчувають себе у безпеці. І, незважаючи ні на що, прагнуть повернутися додому.

- Прагнення повернутися додому – це природне бажання кожної людини і не потрібно за це піддавати мігрантів осуду. Таке прагнення – не ознака того, що мігрантам не подобається як їх зустріли черкащани. Жителі нашої області дуже гостинні люди і вони намагаються допомогти мігрантам чим тільки можуть. Проте вони дуже хочуть повернутися додому, адже нехай там стіни і пошкоджені, проте свої. Таке прагнення виявляють навіть молоді мами та вагітні жінки. І до цього варто ставитись з повагою, - коментує керівник психологічної служби Управління Леся Коротяєва. – Звичайно, усі люди різні, проте постійно працюючи з переселенцями мені вдалось виокремити кілька загальних психологічних проблем, які турбують цих людей, тих, хто втікав від війни, а нині опинився на території «мирної» частини України. А також кілька універсальних «рецептів» психологічної допомоги цим людям. Проблема: 1. Переселенці перебувають у постійному стресі.

Вони отримують інформацію від родичів, друзів, знайомих, які залишились в зоні військових дій. Часто «домашні» їх заспокоюють: «Так, стріляють, але не у нас». «Так, у школах немає світла, води і харчів, проте вони відкрились». «Так, місто контролюють терористи, проте нас вони не чіпають». Унаслідок війни у людей втрачається інстинкт самозбереження і вони готові навіть повертатись туди, де на них чигає смертельна небезпека. Найстрашніше, що на цю небезпеку вони наражають власних дітей. Рішення: Переконати людей, які твердо вирішили повертатись додому, просто неможливо. Потрібно максимально проінформувати їх про те, у яких районах відносно безпечно, а у які повертатись категорично не можна. 2. Переселенців переслідує постійний страх і підвищена тривожність. Психологічні травми, отримані у зоні військових дій, накладаються на абсолютну невпевненість у своєму завтрашньому дні.

Окрім того, вони мають постійний інформаційний дисонанс – із місцевих ЗМІ отримують одну інформацію, а від родичів та знайомих – зовсім іншу. Рішення: Не сидіти, склавши руки. Почуття безпеки можна відновити у співпраці з іншими людьми. Ідеальний варіант – знайти роботу. Це допоможе вирішити і соціальні, і побутові проблеми. Якщо це не вдається – співпрацювати з патронажними службами. У питаннях працевлаштування (хоча б тимчасового) переселенцям зазвичай ідуть на зустріч. Зрозуміло, що не всі зможуть знайти роботу за спеціальністю чи з високою зарплатнею. Проте на сезонні роботи (особливо в селах) влаштуватися цілком реально, звісно, якщо проявляти бажання та ініціативу. 3. У всіх мігрантів гіперболізоване відчуття справедливості. Будь-яку затримку соціальних виплат (навіть не тривалу і спричинену цілком об’єктивними причинами) вони сприймають не лише як порушення своїх прав, а і як особисту образу. Реагують болісно.Часто після таких новин у людей зовсім опускаються руки. Рішення: Працівникам соціальних служб можна порадити не конкретизувати дату виплати допомоги, якщо вони мають якісь сумніви стосовно цієї інформації. Або ж заздалегідь попереджати, що виплати можуть затриматись на кілька днів. 4. Конфронтація між жителями Черкащини та вимушеними мігрантами часто виникає через те, що переселенці відчувають себе чужими в цій місцевості. А до усього чужого людина зазвичай ставиться вороже. Рішення: Необхідно селити мігрантів компактно.

Людей з однієї місцевості – в одному будинку чи на одній вулиці. Вони швидко об’єднуються, а колективом легше не лише відстоювати свої права, а й облаштовувати побут та інтегруватися до місцевої громади. 5. Часто спілкування з мігрантами переростає у вислуховування скарг на їхнє теперішнє життя, а також про те, як багато вони мали та втратили з приходом війни. Розмова, позбавлена конструктиву, заходить у «глухий кут». Рішення: Ні повернути людям їхнє довоєнне життя, ні «одним махом» вирішити усі їхні проблеми ніхто не зможе. Проте можна допомогти в якихось конкретних речах. Потрібно запитувати: «Яка допомога необхідна вам саме зараз? Що ми можемо зараз зробити, щоб покращити ваш побут?» Привезти кілька додаткових ковдр або електрочайника – найпростіший і найдієвіший спосіб налагодити діалог. Поспілкувавшись із вимушеними мігрантами, що нині проживають у селищі міського типу Чорнобай, а також селах Скородистик та Іркліїв, і надавши їм матеріальну, соціальну та психологічну допомогу, психологи ДСНС продовжують роботу з тимчасово переміщеними громадянами в інших населених пунктах області. Рятувальники запрошують до співпраці волонтерів, адже кількість вимушених мігрантів збільшується з кожним днем. За останніми даними тимчасовий прилисток на Черкащині знайшли уже 7 тисяч 479 переселенців. 7217 з них прибули зі Сходу України, решта – з тимчасово окупованого Крим.

Матеріал опубліковано на сайті http://ck.mns.gov.ua